* * *
Знов моя матуся голову схилила,
Може, біль у серці чи важка коса?
Від журби рідненька рано посивіла,
Відцвіла, мов вишня, молодість-краса.
Від роботи, знаю, натомились руки.
Скільки ж того "щастя" у житті було?
І летять до тебе діти і онуки,
Щоб могла відчути радість і тепло.
І нехай минуле Вас бентежить й досі,
Розділіть зі мною сивії літа.
Не пускайте, мамо, в своє серце осінь,
Хоч та осінь буде тепла й золота.
* * *
Життя, як і доля, у муках дається.
За що наді мною так гірко сміється?
До ліжка недугом з різдва прикувала.
Гадала, від світу мене відірвала?
Хотілось коханою бути й кохати,
І власну дитину в обіймах тримати,
Чи сина, чи доньку – немає різниці,
Із рученьок рідних напитись водиці.
Та щастя зазнати мені не судилось,
Воно в інші двері м'ячем закотилось.
Життя пролітає, як в
...
Читать дальше »
