Народилася в 1976 р.

Поет, прозаък, перекладач. Член НСПУ з 2008 р. Автор двох збіпок поезії. Мешкає в Гуляйполі.

* * *

За вікном скаженіла віхола,

У своєму шаленстві зухвала –

То молилась,

                то в шибку дихала,

Пасадобль лихий танцювала.

Сніжне марення

                               в дикому танці –

Божевілля несамовите!

Підвіконня. Азалій багрянці

Нас в любові сховали від світу.

Крізь фіранку

                               мережками світло

Дратувало сердешну

                                               невтішно,

Посміхалось до неї привітно,

В ніч тікала,

                 у сни, многогрішна...

А, насправді, усе

                               так заплутано!

Бо душа була

                               тілом розхристана,

Вона серце

                сніжинками кутала ??

I вітрами навіки освистана...

Поцілунок –

                               ні сліду від втоми!

На щоках зашарілись

                                     рум’янці...

Усвідомлення –

                               хороше вдома,

Повернувшись

                з далеких дистанцій.

Чай із липи

        з трояндовим джемом –

Аромат незрівняний

                                               любові –

Це і є тим

                вселенським Едемом,

Закодованим у першослові...

А на ранок,

                 настояний тишею,

Свої вірші я римами вишию...

МАРИНІ БРАЦИЛО

Крізь вірші, крізь рими –

Гортаю сторінку, –

Крізь зиму, незримо,

Блакитним відтінком

На мене вдивляються

Очі-барвінки...

Марино! Маринко!..

Спинись на хвилинку!

Я зойком лелечим

Гукну в порожнечу,

Де слова заграва

Полине у вечір...

Та зірка яскрава –

Твоя, сестро, слава!

А щоб нам світила –

Дав Бог тобі крила.

Душа безтілеса

Над степом, над плесом –

Де світ у долонях,

Де сонячно сонях

Вдивляється в небо...

Так треба, так треба!..

За обрій хмаринка...

Марино! Маринко-о-о!..

* * *

О. з вдячністю!

Я вигадала Вас у хвилю лету,

Iлюзіє моя – душа поета.

Симфонія дощу –

                               іронія осіння

Iз карооких снів

                               у погляд синій,

Де з радістю журба

                               в магічній схемі

Iлюзія – любов,

                     завжди в тандемі!

Iлюзія моя –

                  то Божі крила!

Я вигадала Вас і полетіла!

Гукала у політ, мій друже,

I відпустила в світ –

                                               байдуже!

Я вигадала Вас

                в тремтливому чеканні,

Я вигадала Вас – востаннє...

Залишились слова і вірші,

Iз вигаданих мрій

                мій дощ торішній...

АБЕТКА

(уривки)

А

Адресату альбатросу

Шле авдотка* абрикоси.

Ароматні апельсини

Посмакуй в арктичну днину!

Альбатрос абетку знає.

Він адресу прочитає,

Посмакує з апетитом

Ці смачні дарунки літа.

Б

На базарі балобан*

Вибирає барабан.

Бац-бум-бах і бі-бі-бі –

Більший я візьму собі!

Бандуристка берестянка

На березі грає зранку.

– Годі, соні, в лісі спати,

Бац, бум, бах – пора вставати!

В

Вранці весело вівсянка

Вишивала вишиванку:

Вліво голка, стібок вправо –

Візерунки оживали.

Вправно, вміло вишивала,

Веселково вийшло, вдало!

Всім на втіху, до вподоби

Великодня ця оздоба.

Я

Якось яструб у гаю

Вчив абеточку мою:

«Яка ж бо вона цікава

Оця книжечка яскрава!»

* авдотка – куличок

* балобан – пташка