Главная » 2016 » Май » 18 » Осадчая Клавдия Михайловна
19:20 Осадчая Клавдия Михайловна |
БУВАЙТЕ
Бувайте, дерева і люди,
І сосни мої при долині.
Невже мені більше не буде
Такої безмежної сині?
Чому так тривожно на серці?
Розлука – щоб знов сумувати.
Вже Міла прибігла раненько
В дорогу мене проводжати.
Бувайте, стежки і дороги,
Бувай, моя добра рідня.
Куди поспішаю, до кого?
А просто – до іншого дня.
І радість, і смуток, і горе -
Усе оживає в рядках.
Смерека стоїть при дорозі,
як жаль – при минулих літах.
А зараз – не треба журитись!
В останніх, прощальних словах –
Було б не захмарене небо,
І діти б всміхались у снах.
Я вірю, що так воно й буде,
І з вами прощаюсь тепер.
Бувайте дерева і люди,
І чисте причастя озер .
***
КАТЕРИНА З МИКОЛОЮ
Катерина з Миколою
Довго зустрічались.
А щоб лиха не трапилось -
Взяли та й побрались.
Любилися, милувались,
Діток дочекались:
Уже троє діток мали –
В хаті тісно стало.
Каже мати: «Треба, діти,
Хату будувати!» –
Збудували – не хатину,
А цілі палати.
– Будеш, мамо, – кажуть діти, –
І ти з нами жити.
Будеш внуків доглядати,
Ми – допомогати!
Живуть собі – любо, мило, –
І горя немає.
Коло хати сад вишневий
Рясно зацвітає.
Їдуть шляхом козаченьки,
У двір поглядають:
Молодиця із криниці
Воду набирає.
– Будь здорова, молодице,
Дай води напитись!
Така гарна в тебе врода –
Дозволь подивитись!
– Пийте воду криничную,
Напивайтесь вволю,
А на вроду дивитися
Я вам не дозволю!
…Хтось ворота відчиняє…
У двір. Діти – стрибать!
– …Отаман наш, – кажуть хлопці, –
Микола Кандиба!
А це ж його гарна жінка –
Катя, Катерина…
Козаченьки попрощались,
Пішли поза тином...
***
Спи мій синочок, мій голубочок,
Поки ще час в тебе є.
Нічка на дворі, яснії зорі,
Місяць по небі пливе.
Ранок проснеться, дитинство минеться,
Юність покличе тебе.
Спи мій синочок, мій голубочок,
Поки ще час в тебе є.
Весняним ранком розбудять зозулі,
Сонце загляне до наших вікон.
Тебе покличуть дальнії далі,
Там неспокійним буде твій сон.
Спи мій синочок, мій голубочок,
Сплять ластівки за вікном,
Я біля тебе, ласкою, любов’ю,
Оберігаю твій сон.
Спи мій синочок, мій голубочок,
Поки ще час в тебе є,
Нічка на дворі, яснії зорі,
Місяць по небі пливе.
СЛОВО
Слово має ціну,
Слово має значення,
У кожному випадку
Є своє призначення.
Слово честі дали?
Ви його тримайте!
Просто так на вітер
Слів ви не кидайте.
Слово – скарб коштовний –
Треба поважати.
Слова справедливі
Завжди треба мати.
Слово може вбити,
Може врятувати –
Просто треба слово
Вчасно те сказати.
Слово дарує любов,
Слово любов забирає,
Слово лікує серця,
Слово серця розбиває.
Горя сльозами не змиєш –
Серце страждає й болить.
Слово торкнеться сердечка –
Біль угамується вмить.
Слова любові й доброти
Завжди нам треба пам’ятати,
Частіше рідним і близьким
Слова ці щедро дарувати.
***
Спи, моя дитинко,
Солодко до ранку.
Ранок приготує
Дивну самобранку.
Сонечко ласкаве
Загляне в віконце,
Пролісок весняний
Розквітне на сонці.
Небесна хмаринка
Розсипле свій дощик,
Золоті веснянки
Покрапають носик.
Розквітли кульбабки
Золотистим цвітом.
Легенькі пушинки
Розвіються вітром.
Задзвеніли бджілки:
– Скоро буде літо! –
Принесуть нам меду
Для всіх наших діток.
Пташки говірливі
За вікном щебечуть.
– Прокидайся, синку,
Вони тебе кличуть! –
Теплими очима
Мама посміхнеться.
І дитячий пальчик
До мами торкнеться…
|
|
Просмотров: 143 |
Добавил: iren
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
