Я, Хлопкова Валентина Миколаївна, народилася 22.03.1947 року в м. Києві. За фахом інженер.З 1976 року проживаю в м. Запоріжжі.В поезію закохана з дитинства. З 2008 року член Запорізького літературного об’єднання імені Миколи Лиходіда «Пошук». З 2014 року член ВТС «Конгрес літераторів України». Пишу на двох мовах – українській та російській. Автор трьо х книжок: «Поэт живет строкой» (2011 р), «Життєва канва» (2014 р), «Музыка спасительного слова» (2015 р). Публікувалась у збірнику сучасної української поезії «Вілаг почуттів» (2012 р), збірниках віршів фестивалю «Звезда Рождества» (2013 р, 2014 р,2015 р). У альманасі міжнародного фестивалю «В стенах серебряного века» (2013 р), альманахах №2 та №3 літературного об’єднання «Пошук» (2009 р, 2010 р), у колек- тивному збірнику віршів «Городская поэзия» (2009 р) ,у збірнику віршів «Букет к юбилею» (2012 р), у літературно- художньому журналі «Хортиця» ( 2009 р № 5, 6 ); ( 2013 р №1,2,3 3,5 ); ( 2014 р №6 ), місцевих газетах.
СОЛОВЬИНАЯ НОЧЬ
В объятьях ночи соловьиной Затих покорно старый сад. В ансамбль сливаются единый Певцов незримых голоса.
Переполняет сердце нега От дивной тайны бытия, Здесь есть и Альфа и Омега, И, грешная, меж ними я.
25.05.2015
ОДУВАНЧИКОВЫЙ РАЙ
Одуванчиковый луг, Как старинный добрый друг, Встретил радостно меня Гулом пчел, сияньем дня.
Одуванчиковый свет Беззаботных юных лет, Слышу смех друзей моих И ушедших и живых.
Одуванчиковый рай, Золотой счастливый край, Песней радужной звени И во мне живи, мани
В одуванчиковый мир, Где бушует жизни пир, Не беда, коль время вдруг, Превратившись в легкий пух,
Улетает в никуда, А за ним года, года… Мир задорный, озорной, Рядом будь всегда со мной!
КЕЛИХ ЧАСУ
Падають хвилини в келих часу, Падають німотно, наче ніч. Постає у різних іпостасях Шлях щоденний весь із протиріч.
Незліченні протиріч пороги, Відчаю обійми крижані, Радощі життєві і тривоги У хвилинах, перелитих в дні.
Падають хвилини невгамовні В келих часу, в келих забуття, Що ніколи не буває повним, Келих, поглинаючий життя.
СУТІНКИ
Сутеніє небо на вечерю. Стелеться туману молочай. Відтворю усе це на папері, Заварю із трав духмяний чай.
Умощуся з кухлем на терасі, Куштуватиму чарівний смак. Загублюсь в тумані, як у часі, Як судно в Бермудах чи літак.
Всі меридіани й паралелі Перетну без дозволу і віз. Замість чаю грогу, а чи елю Пригублю. І буду вокаліз
Слухати епох різноголосий. За їх тоном визначати суть. Звуки, що космічний смерч доносить, Є нагода серцем осягнуть.
Потім відтворити на папері Галактичних вражень відчуття. Сутеніє небо на вечерю. Стелеться туману молочай.
КАМІНЬ СПОТИКАННЯ
Ознаки буття це – дорога і небо, І камінь, що ставить підніжки життю. А, внаслідок, ця непоборна потреба - Притишити крок і тому відчуттю,
Що виникло десь в підсвідомості раптом Довіритись, вслухатись в шепоту зміст. Бо те відчуття, як тире або крапка У азбуці Морзе, а може і міст
Поміж підсвідомістю й світом фактичним, Що телепатичним вважається він. Чи дивне те шосте чуття фантастичне, Яке б’є на сполох зненацька, мов дзвін
І змусить таки зупинитися вчасно, Пропасти не дасть у годину лиху. І тільки тоді усвідомлюєш ясно, Для чого той камінь лежить на шляху.
Ознаки буття це – дорога і небо, І камінь – незмінний учитель життя.
Ліризм, філософське звучання, духовність, любов до рідного краю - все це приваблює у віршах Валентини Хлопкової. Миру, добра і натхнення тобі, Валентино!
