Главная » 2016 » Май » 27 » Черепенина Ирина Владимировна
21:06 Черепенина Ирина Владимировна |
Д О Р О Г А Д О Л Е С І
У днину сніжно-кольорову
слідами сонячних коліс
піду до Лесі на розмову
у срібний ліс... У вічний ліс...
Там пурпурові горобини
квітчає інею габа,
там колисає сон і нині,
схилившись, Мавчина верба.
Сховавши в серці гадки-мрії,
згубившись в Вічності на мить,
у пісні білої завії
там Мавка спить... Там Мавка спить...
Де розсипає сонце скалки
із берестяного коша,
збагну: в волинської русалки
одна із Лесею душа.
У ній злилися воєдино
крицева міць — і ніжний цвіт.
Вона жива, жива і нині
і буде жити сотні літ.
Коли ж бо провесінь розбудить
і вічний ряст, і сон-траву,
душа ота піде між люди,
зорю щоб запалить нову.
...А вдома вірш мені насниться,
струна задзвонить молода...
Я знаю: в Лесиній криниці
ясна не вичахне вода.
Г Р О З А У М І С Т І
Гроза у місті.
Дощ стіною.
Дощ...
Кипить стіна від хмари до асфальту.
В розколах грому суголосся площ,
І світ відлитий з димчастої смальти.
Гроза у місті.
Сердиться Перун,
І коні хмар переступають важко...
Сягає гнів його зелених врун
Принишклих парків в м’яті й у ромашках.
Спустіло місто.
Сповнилось дощем...
Птахи і люди — всі по теплих гніздах.
Відкривши небо скрипковим ключем,
Гроза заграла — впевнено і грізно.
Гроза у місті.
Напуває світ...
Асфальт не п’є. Він мертвий.
Це — навіки.
Та, крапель уриваючи політ,
Живуть на ньому буйнопінні ріки…
Гроза у місті!
Будемо живі!
Веселка буде! Сонце прийде чисте!
І гляне в небо,
у росі й траві
Освячене грозою, світле місто.
***
Оксамитова ніч, інкрустована зорями...
На якім із наріч будуть вірші прозорими?
Може, мовою леготу над Дніпровими плесами,
На наріччі джерельного кришталевого плескоту,
Може, мовою Хортиці, на наріччі калиновім
Погукає любов, щоби слово прилинуло,
Ну, а може, степи на наріччі волошковім
Нашепочуть рядків із шляхів запрошених,
На наріччі небеснім утішать розмовою...
Будуть вірші мої українською мовою.
17.10.2014
З А М Е Т І Л Ь
Заметіль, заметіль, заметіль!..
Небо — решето,
й сипле відтіль
По сусіках наметений,
і лягає заметами
Білий сніг, наче біла постіль.
В сні-чеканні застигла земля,
А над нею
вітрище гуля,
Покривалами білими
грає, наче вітрилами
Заблукалого в шторм корабля.
Заметілі немає кінця...
День короткий
спадає з лиця,
І далеко до маю,
і ніхто ще не знає,
Чим зима закінчиться оця.
О Р А Н Ж Е В О Е Н А С И Н Е М
Хрустальная витрина января:
В ней синий снег и зарево заката.
Наверное, придуман был не зря
Поток времён, излившийся когда-то…
Вы улыбнитесь солнца янтарю:
Его лучи - оранжевые нити –
И заходите в лавку к январю,
И что-нибудь … хоть что-нибудь купите!
Купите синий царственный покой,
Кусочек хоть – он нужен почему-то,
До времени пусть будет под рукой
В шкатулке ледяного перламутра.
Купите кружева оранжевых лучей
Полоску яркую, чтоб угол свой украсить,
Иначе дом останется - ничей
И праздник вечно будет вам не в празник.
Тут радость так оранжево-нежна,
И чистый снег сияньем синим брызнет.
Вы спросите: а какова цена?
Да что цена… Всего кусочок жизни!
04.08.2015
|
|
Просмотров: 164 |
Добавил: iren
| Рейтинг: 1.0/2 |
|
|
