Пятница, 03.05.2024, 06:22
Приветствую Вас Гость | RSS

Главная » 2016 » Май » 12 » Мишин Михаил, Запорожье,
06:51
Мишин Михаил, Запорожье,
Мишин Михаил, Запорожье, 67 лет, 0983710884 mishin48@list.ru

СОПІЛКО

Грай моя сопілко.
Чаруй карі очі.
Наче верби гілки
Кісоньки дівочі.

Сиджу під вербою
З вечора до ранку.
Стрінутись з тобою
Дав я обіцянку.

Я пісень чудових
Заграю аж тричі.
Тільки б мені знову
Зазирнуть у вічі.

В них пірну одразу
Мов у бистру річку,
Змию всю образу,
Стане білим личко.

Вмию я кохану
Полум’яним сходом.
Зіроньку дістану
Коханій на вроду.

Хочу я згоріти
В полум’ї кохання.
Тільки б не здуріти
Вранці на світання.

Вербонько-вербичко
Не гніти журбою,
Ти ж моя сестричко,
Любо нам з тобою.

Під мою сопілку
Скоро місяць зійде.
Кажуть верби гілки:
Скоро люба прийде.

Грай моя сопілко,
Чаруй карі очі
Наче верби гілки
Рученьки дівочі.

Грай сопілко знову,
Хай кохана чує,
Хто сьогодні вдома
Знову не ночує!

ЖУРАВЛІ

Десь на розі села,
Де стояв журавель,
Там зустрілись; мій дід
І бабуся моя.
Де Херсонські степи,
Там є польське село.
Там немає річок
Але є журавлі.

Там зустрів мій дідусь
Антоніну свою.
Там він спокій згубив
Але щастя знайшов.
І пішли діточки
На херсонській землі,
Де немає річок
Але є журавлі.

Вже далеко мій дід.
Вже й бабусі нема,
Але весь родовід
Моя пам'ять трима.
Як із дошки виймав
Дід зубами цвяхи.
Вміло він накривав
Односельцям дахи.

Відлетіли роки,
Краща стала пора,
Ми, як ті козаки,
Воду п’ємо з Дніпра.
Ми так міцно стоїм
На священній землі,
А у серці моїм
Все стоять журавлі!!!

Я УМИРАЮ

Я умираю стоя
Тополем у дороги.
Жизнь объясни мне, кто я?
И что есть мои тревоги?

Я умираю лёжа
На дне загрязнённой реки.
Но дышит упрямо кожа
И в небо летят пузырьки.

А рядом рыдают рыбы,
И слёзы их чище стоков.
Но падают с неба глыбы
И ранят меня жестоко.

Я знаю, вода залечит
Все раны мои, когда-то.
К тому, кто её калечит,
Придёт от неё расплата.

И станут смеяться черти
И танцевать в экстазе,
На паперти нашей смерти,
Словно вода в унитазе.

Я умираю лёжа
На дне обречённой реки.
Жизнь, объясни мне, что же
Нужно любить вопреки?

НЕ ХОЧУ
УМИРАТЬ НА ВИДУ

Не хочу умирать на виду.
Я, как старый и преданный пёс,
Со двора перед смертью уйду
В запредельные россыпи звёзд.

Не найду там другого двора
И обратных следов не найду,
И мне ангел прошепчет: - Пора
Погасить твою в небе звезду.

И не стану я спорить о том,
Видно ангелу сверху видней,
Лишь себя троекратным крестом
Освящу на скончании дней.

Жизнь прогнётся упругим мостом,
Время выплеснет скорби аншлаг
И комета с красивым хвостом
Перейдёт, постепенно, на шаг.

Я, как старый и преданный пёс,
Все преграды и цепи порву,
Чтоб ответить на главный вопрос,
Для чего на земле я живу?

Я люблю украинскую степь.
Я люблю старый домик и двор,
Но порву я упругую цепь,
Пусть же будет суров приговор.

И нет смысла мне спорить о том,
И отсрочки нет смысла просить,
Знаю я – за последним крестом
Разорвётся судьбы моей нить.

НАУГАД

Открою книгу наугад,
Случайную страницу:
И выпью строчек суррогат,
Чтоб не попасть в больницу.

Таблетки хуже, чем слова,
Слова куда полезней,
От них кружится голова
И нет от слов болезней.

Уколы тоже ни к чему,
Здесь ни к чему мокроты,
В чужих стихах всё по уму,
Когда там есть остроты.

Читаю книгу наугад,
Поэт – избранник муки!
Я ненавижу тех бригад,
Что связывают руки.

Что налетают как десант,
И колют в душу депрессант,
Потом везут, везут туда,
Где за решёткой спит беда.

Так и живу я – наугад,
Порой пишу стихи-загадки!
А мне опять, какой-то гад,
Стреляет в спину из рогатки.
Просмотров: 129 | Добавил: iren | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
avatar
Меню сайта
Вход на сайт

Поиск
Календарь
«  Май 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Статистика