Главная » 2016 » Май » 20 » Любов Стрілець м. Запоріжжя
21:51 Любов Стрілець м. Запоріжжя |
НАОСТАНОК
Дзвенить вогонь в полоні мрій,
Живий, так болісно згорає!
А ти чужий, та все ще мій,
Але про це, ніхто не знає.
Хіба, що я й чаклунка ніч,
Безсоння скривджений серпанок.
Ми ще одне – без протиріч.
Ковток кохання – наостанок!
14.10.15
СПАЛАХ
Я кличу, та не чуєш ти мене!
Я плачу, та не бачиш сліз моїх,
А вечір все довкола одягне
В суцільний морок. І покличе гріх.
І потяг зголоднілої душі
Порине у незнані почуття.
І зрозуміє тіло – на межі
Було воно палким до забуття.
До тих зірок, нездійснених висот
Солодких і гірких безжальних слів.
Я повернуся знову до красот
В нестримний спалах дивних почуттів.
31.05.15
***
Щаслива, бо кохаю я тебе,
Кохаю і благаю свою долю:
Залиш мені кохання – відтепер,
Я відпущу свою журбу на волю.
Пробач, що серцю болю завдала,
Пробач, мабуть була необережна,
Що так відверто, щиро віддала
Своє кохання, бо воно безмежне.
Миттєво на серденько впала тінь,
Пробач, що в небі пропливла хмарина,
Зів’ю гніздечко, з зоряних сплетінь,
До тебе прилечу немов перлина.
2007
***
Крізь глибину, зі щільного каміння
Пробився пролісок. Зустрів його світанок.
Це надзвичайне сонячне створіння,
Всім посміхнулося. Так ніжно. Наостанок.
Бо вже надвечір, хтось прийшов по нього,
Зірвавши в кошика, щоби не бачив світла.
Ніхто не зупинив тоді, нахабства того.
Чарівність проліска була їм непотрібна.
2014
***
Ты появился ниоткуда,
Мелькнул, исчезнув навсегда.
И будто в ожиданьи чуда,
Иду навстречу – в никуда.
Ты, как мираж, туман прохладный,
Ты одержимый и красив,
Умчался поезд в путь нейтральный,
И ты растаял словно дым.
Так, что же это с нами было?
Порыв души, огонь страстей,
Дыханье чувств, что к нам прибило,
Приморским ветром скоростей.
Ты рядом шёл, роняя речи,
Вот ты со мной и нет тебя.
И новой буду ждать я встречи,
Встречая снова поезда.
2010
|
|
Просмотров: 119 |
Добавил: festivalpoezii
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
