Главная » 2016 » Май » 10 » Литош Наталия
|
Я – Українка!
Я – українка! Українець мій батько,
Українець мій дід,
Українцями є весь великий наш рід.
На землі українській я зростала-росла,
По землі українській я до школи пішла,
Тут знайшла своє щастя і створила сім’ю,
То ж люблю її щиро, рідну землю свою!
По землі українській вже ідуть мої діти,
Як же можна мені та її не любити?
Не любити лугів і лісів, і долин?
Не любити хатинок в буйнім цвіті калин?
Не любить українців, таких щирих, пригожих?
Ні, цього я ніколи, ніколи не зможу!
То ж повторюю вам, я ще раз, без запинки,
Я щаслива від того, що я – Українка!
Червень, 1996р.
Мамина калина.
Край села дорога,
А далі долина,
Розпустила віти
Мамина калина.
Привезла здалеку
Я тую калину,
Говорила мама
«Це тобі, дитино.
Нехай білим цвітом
Вона зацвітає,
Любов та повагу
У дім закликає.
Нехай вона рясно
Ягідками родить,
Нехай мир та щастя
До двору приводить».
Підійду до неї,
Ніби до матусі,
До пахучих квітів
Ніжно пригорнуся.
Край села дорога,
Там стоїть хатина,
А біля порога
Мамина калина…
Січень, 2015г.
Хортиця
.
О Хортице!
Ти наша рідна мати,
Колиска запорізьких козаків,
Історією славною багата,
І щебетом веселих малюків,
Плакучі верби над Дніпром могутнім,
Скелясті мальовничі береги…
Стаємо ми тут сміливіші, дужчі,
Нам не страшні ніякі вороги.
І хоч ми втомлені йдемо з роботи,
І від думок розпухла голова,
На себе ми візьмемо всі турботи,
Що б ти завжди, красунечко, цвіла.
І нашу Хортицю величну і прекрасну,
Хай обійдуть всілякі негаразди,
А пам'ять про її козацьку славу
В наших серцях залишиться назавжди.
Травень, 1992р.
Моя Україна.
Ясне небо блакитне,
Неосяжні поля,
Це моя Україна,
Моя рідна земля.
Тихий шепіт берізок ,
Ніжний спів солов’я,
Це моя Україна,
Моя рідна земля.
В лузі маки червоні
І прип’яте теля,
Це моя Україна,
Моя рідна земля.
В полі трактор гуркоче,
П’є водичку маля,
Це моя Україна,
Моя рідна земля.
Там, де кожна билина
«Миру – мир» промовля.
Це моя Україна,
Моя рідна земля!
Вересень,2015р.
Вишиванка
.
Я надіну свою вишиванку –
Мені мама її вишивала.
Де червоним, зеленим і чорним
У життя мені шлях прокладала.
Де матусині втомлені руки
Вишивали за хрестиком хрестик.
Ту, де зустрічі наші й розлуки
Візерунком багатим воскресли.
Ту, де мамине серце гаряче
Говорило:»Моя ти дитино,
Хай тебе збереже вишиванка
Від біди у лихую годину».
Підніму я натруджені плечі,
Вишиванку свою я надіну.
Все тому, що в ній мамине серце,
І тому, що в ній вся Україна.
|
|
Просмотров: 123 |
Добавил: iren
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
