Кучмій Жан Анатолійович. Родом з Василівки Запорізької області.  Мешкаю в Запоріжжі. Член Запорізької Національної Спілки журналістів України.

***

Галині.

А ти і є весна і пісня,

Моє збентежене буття.

Як серця я твоїм зігрівся!

Воно і Бог мій,і суддя.

Воно відрада і тривоги,

Кохання щем і його біль.

Воно життя мого – пороги

І, як у сні солодкий хміль.

А серце гай все квітне, квітне,

Мов казка Березня, весни.

І день сміється нам привітно –

Добром красивий і рясний.

НЕ МОЖНА БЕЗ ГОРІННЯ.

В очах твоїх замріяність і ніжність,

В очах твоїх – і щастя, і величчя.

Які життя дороги дивовижні!

І то воно горіти серце кличе.

В очах твоїх і щирість, і кохання,

Весни краса, і пролісків цвітіння.

То ж хай в тобі не буде затухання,

Бо у житті не можна без горіння.

***

Зорі палають в безодні.

Десь серед них і моя…

Шкода, не бачу сьогодні

Срібную зіроньку я.

Ніч заховала в букети

Ніжних зірок і мою.

З нею у мріях планеті,

Зірку ж не бачу свою.

Де моя, чуєш, кохана?

Сяйвом мені засвітись.

Прошу, цим вечором гарним

В небі безмежнім з*явись.

***

Бывает, что жизнь

Повернется к вам круто.

Бывает, что жизнь

И жестока, как будто.

Бывает, она

Улыбается часто.

Но стоит ли друг,

Этим случаем хвастаться?

По жизни иди

Ты нелегкой дорогой –

Тернистым путем!

И не будь недотрогой.

Победой у жизни

Добейся всего.

Коль счастье легко –

Его ты не трогай,

Трудом и борьбой

Взять сумей ты его.