Учитель Червонопільської ЗШ I-III ст., член НСПУ, НСЖУ.
* * *
Здрастуй, сонцемоє
Iз десятками тихихзіниць,
Що не сплятьанімиті,
Не знаютьні сну, ні покою!
Здрастуй, соняшнику
Iз короною збудженихптиць,
Щоготовізлетіти...
Мійвітре, ойщо ж тинакоїв!
Здрастуй, світекоханий,
Єдиниймій, начежиття,
Я, натхненна тобою,
Злітаю, хоча я не птиця!
Здрастуй, щастямоє,
Я світу дарую дитя –
Світлесяйвобезсоння,
Віршеняткомале –
не синицю!
* * *
Кудити, жінко-осене, в цюніч
Iдешнавшпиньки, лелечко,
ще й боса?
Не спить нічнийметелик
у вікні,
I мокнуть, мокнуть
у сестри-вербички коси.
Чаклуночко, запрошую на чай –
Магічнийзасіб
відтвогобезсоння.
Я помолюся, щоб твоя свіча
Зігріласвіт
каштановимдолонькам.
Он їжачкипід деревом, дивись,
Не поколи своїхолодніп'яти.
...У чашку падає
кленовий лист,
а ми п'ємо з тобою чай ізм'яти.
ЩЕДРIЙ КРИНИЦI
МОЄЇ ДУШI
Криниченько,
навчи мене добра,
Криниченько,
навчи мене любові.
Можливо,
ти і є мійсправжній рай,
Як і споришхмільний,
зеленобровий.
Криниченько,
тизнову не доспиш,
Бо на світанку
серцейдедо тебе.
Дзвенить душа,
торкаєтьсяузвищ.
Їїмені послало вічне небо...
Криниченько,
горитьВолосожар,
Він, як вербиченька,
схиляєсонцявіти.
А щемені, як мама, побажай,
Щобсерце
не втомилосялюбити.
В життілюдському є,
на жаль, межа.
I я колись зірвусяізорбіти.
В останнюмить
на крилоньках стрижа
Краплинку дай
чоломоєумити.
Криниченько,
навчи мене добра,
Криниченько,
навчи мене любові.
Можливо, ти і є
мійсправжній рай,
Як і споришхмільний,
зеленобровий.
* * *
Я не твоя вже
вічністьроків.
Я не твоя вжевічністьднів.
Та пам'ятіжиттєві соки
Пульсуютьболем у мені.
Я не твоя, та вічне небо
Одне над нами – голубе.
Я не твоя...Чи є потреба
Каратипам'яттю себе?
* * *
Заворожи мене,
Щоб я не розлюбила.
У вирібуднів
Світмій не згаси.
У серця є
Не тількишлунки –
Й крила
В осяяннівечірньоїроси.
Я ізпіскузвела
Казковий замок.
Не мігзігріти душу
морозець.
Доки живі на світінашімами,
Ми наче й не ставали
Підвінець.
Заворожи мене коханням,
Ладо миле.
I святістюжіночої
сльози.
Я на твоїмплечі
Відновлюсили
I нагадаю
Тихий стан лози.
* * *
А я, доленько, в неволі
помолюся Богу...
Тарас Шевченко
А Каїн Авеля убив!..
За що, мійвічний,
славний Боже?
I Прометея щодоби
Орел карає...
Так негоже!
Прости їм, Господи, гріхи
Чи побажай горіти в пеклі.
Мій світе добрий і лихий,
В моїй душі іще не смеркло!
Мій Боже, хай ім'яТвоє
Святиться й буде Твоя воля...
Кує зозуля, зновкує,
I сниться теплийдощ тополям.
Я помолюся, помолюсь
На чужині за Україну.
Преславний лицар – мійдідусь
Рубав ворожих гнізд пучину.
У царстві вічному батьки
Спочинутьхай
відслізпекучих.
Мій світе вільний і їдкий,
Я знищу все твоєгадюччя.
...Малює пам'ять пастуша.
Життя моє – трагічна сцена.
А може, хоч одна душа
Колись помолиться за мене ?!
|
