Фiлоненко Лорина Діодорівна (Лорина Тесленко). Поет, автор дев’яти книг. Член КЛУ і Запорізького відділення НСПУ.
Друкувалася в Україні та Росії. Член редакційної ради журналу «Хортиця». Голова Запорізького літо «Пошук».
* * *
М. Цвєтаєвій
Знати, що думки і справи
Перерве батіг.
I тонути у неславі.
Й буревієм йти.
I брехать – вінок терновий
Не дере чоло.
I чекать – в польоті знову
Зломиться крило.
Можна душу врятувати
Тишею? Чи плоть?
В морі піною буяти
Повелів Господь.
Рано-вранці клоччям вати
Пінився прибій.
Як самотньо вигравати
Свій останній бій?
Згасла веселкова радість
В темряві тривог.
В прірву доля віршем пада...
Це дарує Бог?
КНЯЗЬ
1
Руки заслаблі... Я слабну й сам.
Втрачено часу лік.
Та я затятий! Тому небеса
Не перервали вік.
Це не для мене – домівки дим.
Пестить крило зорі.
Той же я, той!
Є шаленство!
Iз ним
Я захищу свій рід!
Смілість покаже мою – ану! –
Хутром назовні плащ.
...I закінчить і життя, і війну
Над мертвим тілом плач.
2
Ось і кінець і життю, і війні...
Тоскне собак виття.
Ми, його люди, – його сини.
Помста – не забуття.
Чайки* примара
прийшла за ним.
Зглянулись небеса.
Князь піднімається –
сизий дим.
Чайкою править сам.
I перемога буяє в нас
Клекотом хижих птиць.
В кожного буде зірковий час
Полум’ям із очниць!
* Чайка – човен.
* * *
Янгол тихий летить...
Зачаровані люди –
Обіймає повітря рожева імла.
Злобу «праведну»
мовчки він крилами студить,
Щоб за людство молитися
тиша змогла.
– Хоч на хвильку про злість
їх забути примушу.
Хоч на мить зупиню
недостойні діла.
...Рев тільця золотого,
зҐвалтовані душі.
Тихий янгол стомився –
хвилина пройшла.
* * *
Страшно, читая чужие стихи,
Вдруг окунуться
в пучину стихий.
Страстно, хмелея, дыханье тая,
Думать – ну почему же не я?
Ну почему же другому дано
В небо – окно,
в душу – окно?
Кто-то не зависть –
пьянящий восторг
Из моего подсознанья исторг.
Но, восхищаясь и дух затая,
Думаю:
– Ну почему же не я?
| 
